«Німецька меншина під час війни. Як живуть зараз етнічні німці в Україні?»  

Під такою назвою 15 червня 2022 року відбулася перша публічна онлайн-дискусія з представниками німецької меншини в Україні. До цієї розмови запросили “Фонд підтримки етнічних німців за кордоном” та Робоча група німецьких меншин (AGDM) у Федералістському союзі європейських національних меншин (FUEN).

Головною метою дискусії було зібрати досвід перших трьох місяців війни від голів українських громадських організацій етнічних німців, щоб представити їх широкій громадськості, а також спробувати окреслити можливі шляхи підтримки німецької меншини в Україні.

Захід модерував др. Марко Юст Квілс, керівник проєктів Фонду підтримки етнічних німців за кордоном та науковий співробітник Вільного університету Берліна. У спільній розмові із кількома запрошеними гостями др. Юст Квілс розмірковував над становищем етнічних німців як у зонах бойових дій, так і у Німеччині. Серед його співрозмовників були: Володимир Лейсле, голова Ради німців в Україні (РНУ); Діана Ліберт, голова “Німецької молоді в Україні”; Олександр Шламп, Почесний консул Німеччини в Чернівцях, член Президіуму РНУ; Юлія Тайпс, депутат Мукачівської міської ради, голова “Німецької молоді Закарпаття”, член Президіуму РНУ; Олександр Гросс, пастор Німецької євангелічно-лютеранської церкви України в Одесі (НЄЛЦУ) та Олександра Личагіна, координатор проєкту “Фонду підтримки етнічних німців за кордоном” для України.

У якості вступу до дискусії Гартмут Кошик, колишній Уповноважений з питань меншин та голова “Фонду підтримки етнічних німців за кордоном”, пояснив, яким чином через гуманітарний міст «Верхня Франконія – Закарпаття, Україна» завдяки багатьом відданим волонтерам з України та Німеччини вдається надавати щоденну допомогу всім, хто її потребує.

Наступним учасників заходу привітав Бернард Гайда, колишній голова Асоціації німецьких товариств у Польщі. У перші місяці війни завдяки волонтерам AGDM допомогу змогли отримати понад дві сотні сімей етнічних німців з України. Він наголосив на важливості регулярного обміну між усіма причетними та вказав на той факт, що підтримка України наразі – це не спринт, а марафон.

У частині запитань і відповідей першою виступила Діана Ліберт, якій на початку війни довелося разом з дитиною виїхати до Німеччини, але вона вже повернулася до рідного Львова, аби втілювати гуманітарні проєкти та допомагати внутрішньо переміщеним особам. З самого початку це західноукраїнське місто було одним із центрів для біженців на шляху до сусідніх європейських країн. Багато представників німецької меншини саме тут отримали першу допомогу на своєму шляху до Німеччини.

Пастор Олександр Гросс поділився враженнями зі своїх чотирьох громад НЄЛЦУ: багато членів громади переважно з міста Одеси виїхали до Німеччини в перші дні війни; наступні хвилі біженців із сіл відбулися трохи пізніше. До сьогодні приватні грошові пожертвування залишаються найефективнішим засобом допомоги тим, хто цього потребує.

Як Почесний консул Німеччини в Чернівцях Олександр Шламп зробив кілька важливих коментарів щодо безпекової ситуації у місті, яке досі, на щастя, не постраждало від ракетних обстрілів. У Чернівцях проживає велика кількість українців із німецьким корінням, майже всі вони залишилися в місті.

Завдяки Юлії Тайпс та ГО «Німецька молодь Закарпаття» за останні три місяці було надано вражаючу гуманітарну допомогу для біженців із зон бойових дій. Це також відчутно вплинуло на позитивне сприйняття німецької меншини на Закарпатті серед населення, хоча діяльність німецької спільноти у регіоні дуже високо оцінювалась і до війни.

Рада німців України як парасолькова організація німецької спільноти на початку війни змушена була прийняти багато непростих рішень щодо своєї подальшої роботи. Про це повідомив голова РНУ Володимир Лейсле, який провів перші дні війни з родиною у бомбосховищі у Сумах. Але й в той час був у постійному контакті з партнерськими організаціями по всій Україні і тепер піклується не лише про допомогу постраждалим, а й також дбає про захист німецької культурної спадщини та про імідж Німеччини в Україні. Крім того, пан Лейсле зазначив, що понад 80% представників німецької меншини залишаються в Україні та багато в чому залежать від підтримки РНУ.

Олександра Личагіна, яка сама народилася в Одесі, а зараз відповідає за проєктну роботу у “Фонді підтримки етнічних німців за кордоном” для України, розповіла, як проходить поточна реструктуризація запланованих проєктів і як може виглядати планування на наступний проєктний рік у разі, якщо війна триватиме.

У своєму заключному слові Гартмут Кошик підкреслив, наскільки цінним є не втрачати з поля зору дискусію про війну в Україні та підтримувати сильне громадянське суспільство в країні через німецьку меншину, яка є сильною частиною цього громадянського суспільства. «Якщо існує така річ, як відповідальність Німеччини за «Ніколи більше», то ця відповідальність за «Ніколи більше» має означати, особливо з огляду на цю варварську загарбницьку війну проти України, що ми, німці, ніколи більше не повинні допускати диктатури, варварства, серйозних порушень міжнародного права та зазіхання на людську гідність, які можуть взяти верх, і навіть перемогти», - підсумував пан Кошик за результатами заходу.

Повний відеозапис дискусії Ви знайдете за посиланням.

У цьому колі планується провести ще одну онлайн-дискусію, яка буде присвячена плануванню проєктів та перспективам розвитку німецької меншини в Україні.