Ремонт будинку завдяки пожертвам

У березні 2022 року будинок Вікторії Ремізової та її сім'ї в Чернігові постраждав від ракетного обстрілу. Але лише через декілька місяців сім’я знову може там жити – завдяки кампанії зі збору коштів через соціальні мережі.

Вікторія має спакувати екстрену валізу для свого сина, коли 22-річний поліцейський вирушає на нічну зміну 23 лютого 2022 року. Вона має покласти змінний одяг, засоби гігієни та ліки. Йому сказали, що завтра почнеться війна. "Я сміялася з цього: яка війна? Ми живемо у 21 столітті", – згадує вона під час розмови наприкінці грудня минулого року. Вона не вірить у війну і тоді, коли прокидається через кілька годин на світанку 24 лютого від звуків вибухів та сирен. Навіть коли вранці телефонують друзі та син, який каже: "Мамо, почалася війна. Будьте обережні." Спантеличено вона відповідає: "Що це означає? Потрібно збирати речі? Ми нікуди не поїдемо. Це якась нісенітниця. Цього не може бути." Вікторії тільки з часом вдається усвідомити, що відбувається. І лише тільки тоді, коли 5 березня близько 22-ї години, у їхній двір влучили частини ракети і пошкодили покрівлю будинку. 

Після атак Вікторія, її чоловік та 11-річний син сплять утрьох в ліжку, всі троє в одязі. Раптом на подвір'ї чути гуркіт і падіння осколків на дах. Вибуховою хвилею вибито також кілька вікон. "Ми вийшли на вулицю і побачили, що будинок, який знаходиться поруч, горить. Ми швидко схопили сина і побігли у підвал." Там сидять вони кілька годин. Вони швидко звикають залишатися у підвалі, тому що з того часу це повторюється. "До всього звикаєш, до оглушливих вибухів, до страху", — каже 40-річна Вікторія.

Навіть у грудні 2022 року з коридору видно тріщини в стінах, через які тепло виходить з будинку.

Старший син після нічної зміни 23 лютого, зміг повернутися додому лише через пару місяців. Він та його колеги несуть цілодобове чергування: надають гуманітарну допомогу мешканцям Чернігова, евакуйовують частину населення міста, у тому числі район, де проживає Вікторія. Це передмістя, яке в березні було оголошено "нульовою зоною".

Це зона бойових дій, куди не можуть дістатися ні швидка допомога, ні поліція, ні пожежники. Залишатися там було вже не можливо, в цьому районі не було вже ні газу, ні світла, ні води, а температура в будинку +2. Вікторія з родиною мусить виїхати звідти. Протягом наступного часу, Вікторія живе з сім'єю в центрі міста. Удар 12 березня неподалік їхнього будинку пробив дірку у стіні будинку, пошкодив дах та котел для опалення. У центрі вони не захищені від ракетних обстрілів, але принаймні там не ведуться прямі бойові дії, як у їхньому віддаленому районі.

Навесні сім'я повертається до будинку, який спочатку треба висушити та розчистити від завалів, спричинених руйнуваннями.

Коли бойові дії припиняються, Вікторія починає їздити до свого будинку, щоб розібрати завали та просушити стіни, які через пошкоджені водопровідні труби стали мокрими.

На перший погляд не схоже, що вони зможуть повернутися туди найближчим часом. Але про виїзд з міста чи навіть з країни для сім'ї не може бути й мови. "Я не хотіла залишати тут сина і чоловіка. Мої батьки, яким вже за 70, теж не хотіли нікуди їхати", – розповідає українка з німецьким корінням. Залишити трьох котів та двох собак також здається їй немислимим. Вона впевнена: вона відбудує будинок власними руками, якщо доведеться.

Неймовірне стає реальністю: до кінця 2022 року ще можна відремонтувати дах, який довгий час був номером 1 у списку Вікторії, щоб пережити зиму захищеними.

Те, що навесні здавалося майже неможливим, наприкінці року стає реальністю: вже кілька місяців Вікторія з сім’єю знову живуть у своєму будинку на околиці Чернігова. Наразі майстри укріплюють дах. Вже замінено стару зовнішню стіну, вікна тимчасово заклеєні, котел знову працює. У нього бувають свої капризи, каже вона, але температура в будинку рідко опускається нижче 15 градусів. Як таке можливо? Грошових заощаджень у сім'ї більше немає. Через війну Вікторія не може працювати у комерційному секторі, як раніше. Попиту більше немає, багато жителів місяцями виїжджали з міста.

Вікторія (ліворуч) і Світлана продовжують публікувати фотографії в соціальних мережах, щоб показати благодійникам хід ремонту та висловити свою вдячність.

Але у Вікторії є "ангел-охоронець", так вона називає Світлану Цех з Ради німців України. Саме вона почала розповідати разом з Вікторією про її та її будинок у соціальних мережах та просити про допомогу. За три тижні вже зібрано 20 000 гривень. Це дозволило на першому етапі закласти фундамент для нової зовнішньої стіни. З кожним днем все більше знайомих та друзів з України та Німеччини роблять пожертви. Вікторія розчулена і не може повірити своєму щастю. Ще не все вдалося відремонтувати, і, ймовірно, їм доведеться брати кредит у новому році, якщо з котлом і надалі будуть проблеми. "Але поки що у нас є дім, наш дім", - каже вона. Вона сподівається, що Новий рік принесе мир у її місто та її батьківщину, яку вона ніколи не хоче покидати.