Президент АУГ (UDGV) Алла Паславська про ситуацію з викладанням німецької мови в Україні

В рамках Всесвітнього форуму германістів (IDT) в Любеку Президентка Асоціації германістів України, професорка, докторка Алла Паславська прокоментувала ситуацію з вивченням німецької мови в Україні. 

Питання про майбутнє німецької мови в Україні постійно мене хвилює, адже зараз я очолюю Асоціацію українських германістів. І я би хотіла виокремити дві групи проблем.

Передусім — це проблеми, що виникли внаслідок війни, війни Росії проти України: навчальний процес у цілому став значно складнішим через те, що постійно лунає повітряна тривога, і заняття доводиться переривати.

На сході ситуація ще гірша, адже в університетах і школах заняття проводять здебільшого у дистанційному форматі. І це добре, що така можливість онлайн-занять взагалі існує. Але це не можна порівняти з очним навчанням — молодь дуже страждає від цього, і ми помічаємо, що навіть їхня поведінка змінюється, вони частково перебувають в ізоляції.

На цих проблемах, викликаних війною, я не хочу зупинятися детально, адже вони мають глобальний характер. Можна лише сподіватися, що війна незабаром закінчиться, і ми повернемося до звичної нам реальності, до нормального життя.

А зараз — про проблеми, які не пов’язані з війною: кількість тих, хто вивчає німецьку мову в Україні, постійно скорочується — особливо тих, для кого німецька є першою іноземною мовою або хто вивчає її у школі. 

І це дуже прикро, адже ми маємо багаті традиції німецької мови в Україні: німецькі колоністи, німецька меншина в Україні — це надзвичайно важливо для нас, і ми повинні ці традиції зберігати.

А коли кількість тих, хто вивчає німецьку, зменшується — це автоматично означає, що стає менше студентів. На факультетах іноземних мов ситуація ще якось тримається, але, скажімо, серед хіміків чи фізиків, якщо лише троє хочуть продовжити вивчати німецьку, то це неможливо, бо група має налічувати щонайменше 25 осіб.

Отже, рішенням було б, наприклад, формування груп між факультетами. Для цього потрібне бажання, потрібна і певна відкритість з боку університету, і, звісно ж, фінансування, щоб можна було оплачувати працю додаткових викладачів.

Слід лише вітати те, що в нашій державі було ухвалено мовний закон, закон про англійську мову. На жаль, це означає, що інші іноземні мови — насамперед німецька, французька та іспанська, які завжди вивчалися в українських школах та університетах, — залишаються поза увагою.

Наприклад, студенти-медики мають обов’язково складати англійську, кожен мусить її вивчати. Але не кожен повинен, не кожен навіть може вивчити ще й другу іноземну мову.

І я вважаю, що для такої країни, як Україна, яка сьогодні потребує контактів та підтримки в усьому світі, давно настав час запровадити другу іноземну мову як обов'язкову для певного класу в школах.

А німецьку мову потрібно підтримувати, якщо ми думаємо про майбутнє… Коли війна закінчиться, інженери, будівельники та всіляка підтримка прибудуть переважно з Німеччини. І тоді нам будуть потрібні фахівці з усного та письмового перекладу з німецької мови, адже не кожен у Німеччині досконало володіє англійською. Потрібні будуть професіонали, які знають німецьку, але їх стає дедалі менше.

І якщо ми зараз зупинимо цей процес, то нам знадобляться десятиліття, аби його відновити.