
Політика щодо національних меншин та захист корінних народів за своєю суттю є політикою миру, довіри та суспільної згуртованості. Водночас у сучасному світі питання меншин надто часто інструменталізуються та використовуються як привід для політичного тиску — або навіть агресії. Попри надзвичайні виклики, спричинені повномасштабною війною Росії, за останні чотири роки Україна досягла значного прогресу у зміцненні захисту національних меншин і корінних народів: оновлюється законодавство, розробляються програми підтримки, розширюється співпраця з громадянським суспільством та міжнародними партнерами.
Важливим чинником цього прогресу є виконання Україною відповідних міжнародних зобов’язань — зокрема в межах європейської інтеграції та імплементації міжнародних конвенцій, а також інших ключових документів у сфері прав національних меншин, корінних народів та етнополітики.
Громадяни України різного етнічного походження об’єдналися у захисті держави, підтвердивши спільну відданість свободі, демократичним цінностям і європейському майбутньому України.
У межах цієї дискусії буде зосереджено увагу на ключових викликах, з якими, зокрема, стикаються ромські громади та кримські татари, а також на грубих порушеннях прав і свобод, яких зазнають українці на тимчасово окупованих територіях України.
Також буде розглянуто, як внесок національних меншин і корінних народів України відображається у медіа, де необхідна додаткова практична підтримка з боку державної політики та громадянського суспільства, а також які приклади міжнародного партнерства вже сприяють формуванню основ стійкості, сталого розвитку та успішної європейської інтеграції.